Слово “постіль” здається простим. Ми вживаємо його щодня – вдома, у готелі, в розмовах про побут. І водночас саме воно часто викликає сумніви: як правильно – постелі чи постілі, у постелі чи у постілі? Українська мова тут має свої чіткі правила, проте вони не завжди інтуїтивні. Розберімося з відмінюванням слова та як уникнути помилок при цьому.

Особливості слова “постіль”
Слово “постіль” – це іменник, жіночого роду. Воно належить до третьої відміни іменників. Саме ця деталь пояснює більшість труднощів з відмінюванням.
Для іменників третьої відміни характерні:
- закінчення -ь у називному відмінку однини;
- жіночий рід;
- особливі закінчення у родовому, давальному та місцевому відмінках.
"Постіль" поводиться так само, як слова ніч, радість, сіль. Якщо пам'ятати цю групу – стає легше.
Як відмінюється слово “постіль”?
Відмінювання слова “постіль” відбувається за стандартною схемою для третьої відміни. Ось правильні форми в однині:
- Називний – постіль.
- Родовий – постелі.
- Давальний – постелі.
- Знахідний – постіль.
- Орудний – постіллю.
- Місцевий – (у, на) постелі.
- Кличний – постіле.
Зверніть увагу: форма “постілі” є помилковою. Це одна з найпоширеніших мовних пасток. Правильно казати й писати “у постелі”, “біля постелі”, “застеляти постіль”. Також часто виникають сумніви, як поставити слово “постіль” в орудному відмінку. Правильно: постіллю.
Кілька речень для кращого усвідомлення:
Сьогодні Микита спав на новій постелі.
Марія замовила постіль з Туреччини.
У неї не було для нього старої постелі.
Вона довго не могла заснути, лежачи у постелі й слухаючи дощ.
Мати обережно застелила постіль, щоб не розбудити дитину.
На білосніжній постелі лежала відкрита книга.
Він підвівся з постелі ще до світанку.
Чиста постіль завжди створює відчуття затишку.
Такі приклади допомагають відчути правильну форму не лише логікою, а й на слух.

Типові помилки та як їх уникнути
Найчастіше плутанина виникає через вплив російської мови або через автоматичне “додавання” голосної і. Мозок ніби підказує простіший варіант, але українська мова вперта – і правильною вважає іншу форму. Запам’ятати можна так: якщо слово закінчується на -іль і є жіночого роду, у непрямих відмінках воно втрачає “і” і переходить у -елі. Постіль – постелі.
Чому слово “постіль” часто викликає мовні сумніви?
На перший погляд здається дивним: слово просте, знайоме, побутове. Ми чуємо його змалку й уживаємо майже автоматично. Але щойно потрібно сказати або написати у постелі, з’являється пауза. Рука тягнеться до варіанта “у постілі” — бо так ніби звучить “звичніше”. І тут якраз спрацьовує пастка.
Причина сумнівів – у формі слова. Закінчення -іль вводить в оману, змушуючи додавати зайву голосну і в непрямих відмінках. До того ж на мовлення сильно впливає російська модель, де форма вибудовується інакше. У результаті помилка здається нормальною, майже непомітною.
Ще одна причина – рідкісне вживання слова в офіційних текстах. “Постіль” частіше звучить у розмовах, а не в документах чи публікаціях, тому мовна норма не завжди закріплюється. Але варто лише один раз запам’ятати: постіль — постелі, і плутанина зникає сама собою.
Слово “постіль” відмінюється за правилами третьої відміни іменників жіночого роду. Правильні форми – постелі, постіллю, у постелі. Варіант “постілі” є помилковим, навіть якщо він часто трапляється в розмовній мові. Українська граматика тут чітка й логічна. Варто один раз розібратися – і сумнівів більше не буде.
