Слово “кювет” доволі часто трапляється в побуті, технічній документації, дорожньому будівництві, військовій та інженерній лексиці. Його всі ніби розуміють, але коли доходить до письма – виникають сумніви. Як правильно: з апострофом чи без? Чи не помилка це запозичене слово? А що воно означає буквально?
Як правильно пишеться слово “кювет”?
Нормативна форма українською мовою – кювет. Саме так. Без апострофа. Без варіантів. Це слово пишеться разом, одним коренем, без розділових знаків усередині. Усі сучасні академічні словники української мови фіксують лише таку форму.
Як пишеться слово кювет: з апострофом чи без? Це питання виникає часто – і воно логічне. В українській мові апостроф ставиться після б, п, в, м, ф перед я, ю, є, ї, якщо перед ними немає іншого приголосного. Проте. У слові кювет літера ю стоїть після приголосного к, який не належить до цієї групи. Тому жодних підстав для апострофа немає.
Порівняймо: б’ю, п’ю, м’ясо – апостроф є, а кювет, тюль, дюна – апострофа немає. Тут усе просто, хоч і не відразу очевидно.
Правопис слова “кювет” українською мовою не пов’язаний з чимось складним. З погляду орфографії слово “кювет”: є іменником чоловічого роду, належить до другої відміни, змінюється за відмінками.
Приклади відмінювання:
- Н. в. – кювет;
- Р. в. – кювету;
- Д. в. – кювету;
- Зн. в. – кювет;
- Ор. в. – кюветом;
- М. в. – у кюветі.
Форма стабільна, без альтернатив.
Значення слова “кювет”
Якщо говорити просто, кювет – це заглиблення або рів, зазвичай уздовж дороги, призначений для стоку води. Але значення трохи ширше.
Кювет – це:
- штучно створена канава;
- елемент дорожньої інфраструктури;
- захисне заглиблення для відведення води, бруду, талих опадів;
- іноді – оборонна або інженерна споруда.
У розмовній мові слово часто звучить жорстко, навіть із негативним відтінком: “Авто злетіло в кювет”. І це теж нормально – мова живе, контексти змінюються.
Походження слова “кювет”
Слово “кювет” – запозичене. Його коріння – у французькій мові. Французьке cuvette означає “заглиблення”, “чаша”, “невелика яма”.
Далі слово потрапило: у військову лексику, в інженерну термінологію, у дорожнє будівництво. Звідти – в українську мову. І прижилося. Без особливого опору.
Синоніми до слова “кювет”
Повних синонімів небагато – значення досить конкретне. Але залежно від контексту можна підібрати наближені слова:
- канава;
- рів;
- водовідвідна канава;
- заглиблення;
- стічний рівчак.
У художніх текстах іноді вживають образні заміни, але в технічних описах “кювет” лишається найточнішим.
Приклади вживання слова “кювет” у реченнях
- Після сильного дощу вода з дороги пішла в кювет.
- Машину занесло, і вона опинилася в кюветі.
- Уздовж траси проклали глибокий кювет для відведення талої води.
- Солдати окопувалися, використовуючи природний кювет як укриття.
- Старий кювет давно потребував очищення.
- Автомобіль, наче живий, здригався і під натиском величезної сили поволі сунувся в кювет.
- Я впишуся у поворот, у кювет не потраплю: менi подано руку пiдтримки – з розумiнням та вдячнiстю потискаю її.
- З гуркотом, з деренчанням, петляючи від кювету до кювету, мчала машина по шосе, і її було чути дуже далеко.
- Артьомов крізь віконце вдивлявся у потоки, що обабіч шляху клекотали в кюветах.
- Солдати порозлягались у кюветах, у холодку, сиділи навпочіпки на схилах у затінку, купчились на полотні невеличкими гуртками.
Які ж типові помилки можуть бути при написанні слова? Найпоширеніша – апостроф, якого там не має бути. Друга – спроба “українізувати” слово через дефіс або додаткові літери. Це зайве. Слово давно адаптоване. І виглядає воно саме так – кювет.
Слово “кювет” – приклад іншомовного запозичення, яке органічно ввійшло в українську мову й підкоряється її правилам. Воно пишеться без апострофа, має чітке значення, усталений правопис і активно використовується в різних стилях мовлення – від офіційного до розмовного. Запам’ятати нескладно. Написати правильно – ще легше. Головне – не вигадувати там, де все вже давно визначено.
