Володимир Івасюк – ім’я, яке в Україні звучить майже як символ. Мелодизм, смуток, ліричність, свобода, трагедія – усе це переплелося в долі людини, що прожила всього 30 років, проте створила музику, яка пережила цілі покоління.
Біографія Володимира Івасюка скорочено
Хто ж такий Володимир Івасюк? Володимир Івасюк – композитор, поет, музикант. Автор "Червоної рути" та "Водограю" – пісень, які стали настільки впізнаваними, що здається, вони існували завжди. Народився 4 березня 1949 року у Кіцмані на Буковині. Звичайний хлопець із талантом – таким його пам'ятають однокласники. Надалі він стане обличчям нової української естради.
Вчився на лікаря у Чернівецькому медичному інституті, хоча жив музикою. Писав із дитинства: спочатку пісні “в шухляду”, потім – на сцени, які були готові слухати. Його мелодії одразу чіпляли. У 1970-х Івасюк став одним із найпопулярніших молодих композиторів СРСР – але саме українських. Це тоді вже викликало роздратування у тих, кому все українське здавалося небезпечним. Паралельно з медициною він навчався у Львівській консерваторії на композитора. Писав багато – і майже все ставало піснями, що йшли в народ.
Скільки мов знав Володимир Івасюк?
У школі та в інституті він вивчав українську, російську, англійську та німецьку. Добре читав іноземну поезію й перекладав уривки для себе – казав, що це допомагає ловити мелодію мови.
Особисте життя Володимира Івасюка
Відомо, що першим коханням Володимира була Людмила Шкуркіна – вони разом навчалися у музичній школі. Коли композитор створив ансамбль “Буковинка”, Людмила стала його солісткою. На 16-річчя своєї подруги Володимир написав пісню “А мені шістнадцять літ”.
Була у Івасюка й студентська любов – Марія Соколовська. З нею вони навчалися у Чернівецькому медичному інституті. Вона була учасницею ансамблю “Трембіта”.
В житті Володимира була журналістка Галина Тарасюк, якій він присвятив пісню “Пісня буде поміж нас”. Проте зустрічалися молоді недовго, адже Володимир поїхав до Львова на навчання, а Галина вийшла заміж за іншого.
Останньою коханою в житті композитора була Тетяна Жукова – солістка Львівського оперного театру. З нею Івасюк зустрічався впродовж останніх п’яти років свого життя. Чоловік мав серйозні наміри одружитися з дівчиною, проте її недолюблювала його сім’я. Через ранню смерть, Володимир Івасюк не встиг одружитися, тому в нього не було ні дружини, ні дітей.
Пісні Володимира Івасюка
Першою піснею Володимира Івасюка, яка принесла йому широку популярність, стала “Я піду в далекі гори””(1968), виконана ансамблем “Карпати”. За своє коротке життя він створив 107 пісень та 53 інструментальні твори. Його музична спадщина вважається важливою частиною української культури. До найвідоміших творів належать:
- “Червона рута” (1969).
- “Водограй” (1969).
- “Я піду в далекі гори” (1968).
- “Пісня буде поміж нас” (1971).
- “Два перстені” (1973).
- “Балада про мальви”.
- “Запроси мене у сни”.
- “У долі своя весна”.
- “Відлуння твоїх кроків”.
- “Золотоволоска”.
- “Нестримна течія”.
- “Балада про дві скрипки”.
- “Жовтий лист”.
Його музика була світлою, але в ній завжди була якась туга – немов він відчував свою недожиту долю.
Таємнича смерть Володимира Івасюка
24 квітня 1979 року він зник. Просто перестав виходити на зв’язок. Десять днів пошуків – і 18 травня його тіло знайшли повішеним у лісі під Брюховичами біля Львова. Офіційна версія – самогубство. Але ніхто, хто знав Івасюка, в неї щиро не вірив.
Дуже багато деталей не сходилося:
- сліди на місці знахідки були дивними;
- позиція тіла не відповідала характеру самогубства;
- були ознаки побиття;
- він працював над новими проєктами й активно планував майбутнє;
- перед зникненням його викликали “на розмову” в один із кабінетів радянських спецслужб.
Українські дослідники, родина та історики сходяться на думці: це було вбивство, замасковане під самогубство, ймовірно – політично мотивоване. Занадто український, занадто популярний, занадто впливовий – усе, що не любили радянські спецслужби.
Історія Володимира Івасюка досі болить, бо це історія таланту, який не дали розквітнути, це загибель людини, яка могла зробити ще сотні пісень. Досі немає офіційного, чесного, відвертого розслідування, яке поставило б крапку. Проте його музика живе. І це, мабуть, найбільша перемога.
