Михайло Стельмах з дитинства любив кучеряві сади, заквітчані луки, зелені гаї та живе влучне слово. Автор прагнув виховати чуття слова у дітей, тому розкривав у своїх творах красу навколишнього світу, навчав бачити її, природно поєднував природність з педагогічністю. У більшості поезій Стельмаха динамічно описується картина природи, мінливість кольорів. Особливої чарівності віршам надають мотиви колисанки, народної пісні. Щоб переконатися в цьому, пропонуємо переглянути найвідоміші вірші автора.
Тематика віршів Михайла Стельмаха для дітей
Михайло Стельмах писав на різну тематику, особливо:
- про тварин – “Бобер”, “Їжачок”, “Забудько”, “Бурундукова сім’я”, “Заєць спати захотів”, “Їжак і лис”, “Черепаха”, “Борсук”, “Заєць і рак”;
- про рослини – “Гриб діткам купив шапки”, “На баштані”, “Гарбуз”, “Огірочки”,”Хрін”, “Грядочка сестрички”;
- про весну та інші пори року – “Коло млина”, “Розлилися води”, “Квітень”, “Весна”, “Сонце стукає в віконце”, “Ми любимо весну”, “Літо-літечко”, “Червень”, “Дощ”, “Йде зима”, “Зимою”.
- про школу – “Дзвоник”, “Скоро я піду до школи”, “Настуся”.
Вірші Стельмаха сповнені простоти та мелодійності, тому їх так легко вивчають діти на уроках.
Найвідоміші вірші Михайла Стельмаха
Відомими віршами М. Стельмаха є насамперед, дитячі поезії, які стали популярними завдяки своїй простоті. Серед них «Грядочка сестрички», «Бобер», «Бурундукова сім’я», «У нас гуси сердиті», «Забудько» та інші.
Березень
Звелися ріки і лугами
Блакитно простягають путь,
А в небі хмари лебедями
Із ополонок воду п'ють.
Гаї спинились над водою
І тихо входять в клекіт рік,
І хмелем бродить під корою
В березах чистий, свіжий сік.
Налита сонцем і вітрами,
Хлюпоче веслами весна,
І піднімає буйні трави
Земля хмільна і запашна.
В ці дні бажаєш світ щасливий
Черпнути відрами до дна.
І сміло сіяти на ниви
Багатство ярого зерна.
Вірш “Березень” Михайла Стельмаха – прекрасний опис ранньої весни, де в кожнім слові відчувається любов до природи, до пори року.
Бобер
У бобра
Добра
Багато:
І надворі,
І в оборі,
І в коморі,
І у хаті.
Бо охоче
Дні і ночі
Він робив:
Він і сіяв,
Він і віяв,
І косив,
І молотив.
А тепер
Бобер
На гаті —
Вчить маляток-
Бобреняток
Майструвати.
Тихо-тихо
Йде бобриха
Через брід.
Бо несе родині
Дві хлібини
У хустині
І обід.
Гарбуз
Трипудовий гарбуз
На городі
Загруз.
А на цей гарбуз
Сів з дітьми
Чорногуз.
Каже він до діток:
— Сіли ми
На горбок.—
І не зна чорногуз,
Що він сів
На гарбуз.
Їжачок
На городі,
Що при броді,
Біля гатки
В грядку-
Латку
Сам, без матері,
Без татка,
Їжачок,
Мале дитятко,
Садить носом
Бурячок:
Проштовхнув
У грядці дірку,
В дірку
Вкинув насінинку.
Славно,
Справно
Їжачок
Посадив
Свій бурячок.
Шубу знявши
З голочок,
Заскородив
Грядку-
Латку
Та й бігом
З відром
До броду —
Ллє на грядку
Теплу воду.
Їжачок,
Мале дитятко,
Сам полив
З посівом грядку.
Потім став
Собі на кладку
Та й гадає
Важно гадку:
Що йому
Робить і як,
Щоб на славу
Ріс буряк?
Промайнуло
Кілька днів,
Бурячок
Зазеленів,
Їжачок
Взяв сапку
В лапку,
Посапав
Світанком грядку,
Щоб не муляли
Грудки
Бурячка
Попід боки.
Не лінився
Їжачок —
Доглядав
Свій бурячок —
Шарував
І поливав,
Різних добрив
З віз привіз,
А буряк
Все ріс і ріс
І угору, і униз.
Пролетіло
Тихе літо,
Із полів
Зібрали жито,
І моторний
Їжачок
Сам прийшов
По бурячок.
На городі
Їжачок
Смикав з грядки
Бурячок
І руками,
І ногами,
Гичку стис
У кулаки,
Підривався
Під боки,
Та не зрушився
Ніяк
З ґрунту
Капосний буряк.
Їжачок,
Мале дитятко,
Утомився,
Зажурився
І заплакав
Біля грядки.
Їжакові мама
Й татко
Чують, плаче
Їх малятко,
Та й бігцем, тюпцем
Із хатки
Перебігли разом
Кладку:
"Не ридай,
Їжаченятко,
От ми разом
Так і сяк
З грядки
Витягнем буряк".
І всі троє
Дружно, любо
Буряка
Беруть за чуба.
Потягнули
Вгору, вбік,
Смик уліво,
Вправо — смик,
А буряк
З землі — ніяк!
Здивувались
Мама, татко:
"От який буряк
В малятка!"
Та й на поміч
Звуть в долину
Їжакову
Всю родину.
Позбігалися тітки,
Наїжачені дядьки.
Швагери,
І дівери,
І брати,
І свати,
І зовиці,
І сестриці,
І малята-
Небожата, —
Всі колючі,
Всі чубаті.
Стали колом
Тісно в полі,
Узялися
Так і сяк
І за гичку,
Й за буряк,
Разом крикнули
Улад,
Похилилися
Назад —
На всю силу
Їжачину
Потягнули
Бурячину.
І поволеньки
Отак
З грядки
Вирвали буряк!
Не буряк,
А бурячище —
На півметра
Корневище!
Здивувавсь
Їжачий рід:
Є ж у світі
Корнеплід!
Де й коли
Такий поріс?
Не поміститься
В наш віз! —
І всім родом
Понад бродом
Буряка
Із грядки-
Латки
Покотили
Аж до бору
На зимівлю
У комору!
Грядочка сестрички
У сестрички теж є грядочка,
Невелика, наче кладочка,
А на грядці — огірочки
І кавун в рябій сорочці,
Сім головок маку,
Трохи пастернаку,
Був на грядці і горох,
Та його ми з'їли вдвох.
Весна
Грає сонце промінцями,
Білий сніг стає струмками,
І, співаючи, струмки
Шлях знаходять до ріки.
Річка ширшою стає,
В річці сонце устає,
Біля сонця риболов
Тягне срібний свій улов.
Бурундукова сім'я
В густоліссі коло гатки
Бурундук будує хатку.
Цілий день його сокира
Веселить птахів і звіра,
Цілий день, цілий день
Тільки й чути — "дзень!"
та "дзень!"
А малі бурундучата
Із борів несуть до тата
І грибочки, і горіхи…
А стара бурундучиха
Ці грибочки цілі дні
На широкім сушить пні.
Не убогу й не багату
Бурундук поставив хату,
Засадив навкруг садочок,
А тепер синів і дочок
В теплій хаті — не в норі —
Посадив за букварі.
Вчаться діти — аж до зірки,
Вчаться тільки на п'ятірки!
Дощ
Грім гуркоче навкруги,
Хмара дощ несе в луги.
Лийся, дощику, навкруг —
На поля,
Баштан
І луг.
Лийся, лийся над травою,
Молодою,
Запашною,
Лийся, лийся
Густо-густо
На розложисту капусту,
Лийся, лийся, наче з бочки,
На зелені огірочки,
На петрушку,
На чорнушку,
На квасолю,
Бараболю
І на мак,
На пастернак,
На коноплі і на льон,
На козелець, на пасльон,
На буряк,
Гладкий,
Чубатий,
І на сонях
Головатий,
На червоні помідори,
І на рапс, і на цикорій.
Дощик, лий, дощик, лий
І на кользу, й на рижій,
Кукурудзі
Вимий коси,
Лопоти, шуми
В горосі,
У горосі
І у просі,
В жовтому люпині,
У червоній конюшині,
Опустись на дині,
На смугасті кавуни,
Що ростуть на цілині.
Лийся, дощику, кругом,
А найбільше над вівсом,
Над вівсом,
Над ячменями,
Над житами,
Пшеницями,
Заіскрись на сочевиці,
На люцерні і на виці,
Припади до гречки,
З медом на вершечку,
Не мини й стеблини
У моїй країні,
Всюди, дощику, співай
І на щастя, й на врожай!
Михайло Стельмах – не лише поет, а й прозаїк, автор багатьох відомих повістей. Його літературна спадщина залишається актуальною й улюбленою, особливо для дітей.