Слово “возз’єднання” часто з’являється в публіцистиці, підручниках з історії, офіційних документах і навіть у повсякденному мовленні. Але, що цікаво, саме воно регулярно викликає сумніви: скільки тут літер з, чи потрібен апостроф, і чи не змінилося щось після ухвалення нового українського правопису 2019 року. Чесно кажучи, плутанина зрозуміла. Слово складне не лише за змістом, а й за формою. Розберімося спокійно, без зайвої академічності, але з опорою на норми сучасної української мови.

Правопис слова “возз’єднання”
За чинним українським правописом (редакція 2019 року) правильним є лише один варіант: возз'єднання. Саме так – із двома літерами "з" і з апострофом. Будь-які інші написання на кшталт возєднання, воз'єднання (з однією "з") або воззєднання вважаються помилковими. І тут без компромісів.
Чому в слові дві літери “з”?
Це питання виникає найчастіше. Візуально слово здається перевантаженим, але логіка в ньому є. Слово “возз’єднання” утворене від:
- префікса воз-;
- кореня -єд-;
- суфіксів -нанн-, -я.
Коли префікс воз- приєднується до кореня, що починається на є, відбувається збіг приголосних. За правилами української мови, у таких випадках обидві літери “з” зберігаються: воз + з’єднати – возз’єднати, відповідно: возз’єднання. Це не виняток і не “складне слово з історії”. Це нормальна, хоч і не дуже зручна, орфографічна закономірність.
Апостроф у слові возз’єднання – ще один камінь спотикання. Дехто його пропускає, дехто ставить навмання. А правило тут доволі чітке. Апостроф пишеться після префікса, що закінчується на приголосний, якщо далі йдуть я, ю, є, ї, які позначають два звуки.
Що змінив новий правопис і чи торкнулося це слова “возз’єднання”?
Важливий момент: написання слова “возз’єднання” не змінилося після 2019 року. Воно було таким самим і в попередніх редакціях правопису. Проте є певні нюанси. Новий правопис чіткіше наголосив на збереженні: подвоєних приголосних у словотворі, апострофа після префіксів. Тобто зараз це написання не просто “звичне”, а офіційно закріплене без альтернатив.
Типові помилки, яких варто уникати
Навіть у ЗМІ та навчальних матеріалах трапляються помилки у правописі слова “возз’єднання”. Ось найпоширеніші:
- воз’єднання – втрачена одна “з”;
- воззєднання – немає апострофа;
- возєднання – подвійна помилка;
- возз’єднаня – пропущена літера “н”.
Єдиний правильний варіант – возз’єднання. Без фантазій.

Приклади вживання в реченнях
Для кращого запам’ятовування правопису, треба розглянути, як пишеться слово “возз’єднання” в реченнях:
- Історія возз’єднання родини вразила навіть скептиків.
- Подія символізувала духовне возз’єднання поколінь.
- Процес возз’єднання земель був тривалим і суперечливим.
- Після років розлуки відбулося радісне возз’єднання братів.
- Це була зворушлива церемонія сімейного возз’єднання після довгої розлуки.
- Ми готуємося до щорічного вечора сімейного возз’єднання на Новий рік.
- Історії про возз’єднання українських земель надихають нас вірити в майбутнє нашої нації.
- Віра в чудове возз’єднання з Богом дає надію багатьом.
- Життя після смерті часто описується як час миру та возз’єднання.
- Цей музичний фестиваль став символом возз’єднання різних поколінь.
Коли слово звучить у контексті, сумнівів стає менше.
Можна махнути рукою: мовляв, усі зрозуміють. Можливо. Але орфографія – це маркер мовної культури. Особливо в текстах, які претендують на серйозність: статтях, заявах, навчальних роботах. До того ж, “возз’єднання” – слово ідейне, часто навантажене історично й емоційно. Помилка в ньому виглядає… ну, м’яко кажучи, недоречно.
