Слово “допізна” часто викликає сумніви. Хтось пише разом. Хтось – окремо: до пізна. А дехто взагалі уникає його, щоб не помилитися. Дарма. Насправді правило досить просте. Якщо в ньому розібратися, то все буде просто та зрозуміло.
Правопис слова “допізна”
Правильно: допізна – пишеться разом. Це прислівник, який означає "до пізнього часу", "аж до ночі", "дуже пізно".
Приклади:
- Ми сиділи на кухні допізна.
- Вона працювала допізна, поки всі спали.
- Розмова затягнулася допізна.
Форма “до пізна” в сучасній українській мові не вважається нормативною.
Чому “допізна” пишеться разом?
Слово утворене з поєднання: прийменника до, прислівника пізно (у зміненій формі). Проте
у сучасній мові це одне цілісне слово, яке відповідає на питання коли? як довго? – отже, це прислівник. Такі слова не розриваються.
Щоб запам’ятати раз і назавжди, як пишеться “допізна” разом чи окремо: допізна – правильно, до пізна – неправильно. Якщо слово можна замінити на “дуже пізно” або “до ночі” – пишемо разом і не сумніваємося.
Синоніми та походження слова “допізна”
В письмовому або розмовному мовленні можна використовувати близькі за значенням слова, залежно від контексту. Наприклад:
- до ночі;
- дуже пізно;
- аж до пізнього часу;
- пізно ввечері.
Слово “допізна” має давнє розмовне походження. Воно сформувалося ще в усному мовленні, де важливо було коротко й точно передати тривалість дії – до пізнього часу.
Чи доречне слово в офіційних текстах? Так, воно допустиме у публіцистиці, в інформаційних статтях, у художніх описах, у блогах, колонках та інтерв’ю. А от у суворо офіційних документах (заявах, наказах) частіше використовують нейтральні формулювання: до пізнього часу, після 22:00, у вечірній час.
Наголос у слові “допізна”
Відомо, що у слові “допізна” наголос падає на другий склад. Правильно вимовляти так: до-ПІ-зна, а не ДО-пізна і не допізНА. У живому мовленні цей наголос зберігається стабільно.
Приклади речень для кращого запам’ятовування
Краще запам’ятати написання слова можна завдяки прикладам його вживання в реченні:
- Ми гуляли містом допізна, і воно було зовсім іншим.
- Не затримуйся допізна, бережи себе.
- Книга була настільки цікава, що читала її допізна.
- Було так весело, що й не зчулися, як досиділи допізна.
- Допізна довелося чекати того автобуса.
- Мені все одно тут доведеться залишатися допізна.
- Я люблю гуляти допізна.
- Вона допізна залишилася працювати, щоб завершити все.
- Сьогодні ми вирішили бути допізна.
- Я допізна працював над тим проєктом.
Форма “до пізна” в сучасній українській мові не вважається нормативною.
Є простий прийом для запам’ятовування. Якщо слово відповідає на питання коли? або його можна замінити на “дуже пізно” – пишемо разом. Це прислівник, який означає “до пізнього часу”. Нічого складного. Головне – не розділяти те, що давно стало одним цілим. Може бути складно. Але це тільки спочатку. Насправді все дуже просто.
