Село – це особливий світ, наповнений затишком, теплом і простими, але такими важливими радощами. Тут завжди пахне свіжим хлібом, луною лунає спів півня, а на призьбі можна почути найщиріші розмови.
У нашій добірці ви знайдете різні тексти: вірші про село до сліз, які торкають серце своїм теплом та правдою, а також смішні вірші про село, що подарують гарний настрій і викличуть усмішку.
Веселі вірші про село для дітей
Дитячі вірші про село:
Моє село для мене ти єдине,
Моє село – дитинства світлий край,
Моє село – маленька Батьківщина
Веселкою на сонці вигравай
Моє село – це ластівки крилаті,
Моє село – це люди трудові,
Моє село – з лелекою на хаті,
Моє село зі мною на віки.
Моє село – для мене ти єдине
Це тиша, спокій, праці аромат.
Моє село – мені ти серце полонило,
Моє село – для мене божа благодать.
Моє село – дитинства світлий край,
Моє село – маленька Батьківщина
Веселкою на сонці вигравай
Моє село – це ластівки крилаті,
Моє село – це люди трудові,
Моє село – з лелекою на хаті,
Моє село зі мною на віки.
Моє село – для мене ти єдине
Це тиша, спокій, праці аромат.
Моє село – мені ти серце полонило,
Моє село – для мене божа благодать.
Копіювати
Сині води, степ широкий – це мій край, моя земля.
Обрій дальній, синьоокий,
А кругом – поля й поля…
Мов прослалась хліборобська
Доля світла і ясна.
Сторона причорноморська,
щастям сповнена весна.
Йдуть машини, спів моторів
Чути в синій далині.
Край барвистий і прозорий,
Дай снаги й пісень мені,
Щоб разом із сівачами,
Сіять радість для людей,
Йти і йти цими полями,
Зустрічати щастя день.
Зустрічати славних друзів –
Трактористів, чабанів у степу на виднокрузі,
Жимвувать серед ланів…
Це ж мій край – степи і море
Люди славні у труді
В майбуття нам світять зорі
Над розмаянням садів.
Обрій дальній, синьоокий,
А кругом – поля й поля…
Мов прослалась хліборобська
Доля світла і ясна.
Сторона причорноморська,
щастям сповнена весна.
Йдуть машини, спів моторів
Чути в синій далині.
Край барвистий і прозорий,
Дай снаги й пісень мені,
Щоб разом із сівачами,
Сіять радість для людей,
Йти і йти цими полями,
Зустрічати щастя день.
Зустрічати славних друзів –
Трактористів, чабанів у степу на виднокрузі,
Жимвувать серед ланів…
Це ж мій край – степи і море
Люди славні у труді
В майбуття нам світять зорі
Над розмаянням садів.
Копіювати
Моє село – моя лебідка,
В далекім полі дивна квітка,
Люблю тебе, мій рідний край,
Для мене ти в житті мов рай.
Для тебе я лише дитятко,
В моїй душі ти янголятко,
Що захист дасть й оберігає
І кожний день мене вітає.
Дарує щастя, ласку і натхнення,
Дарує Боже благословення.
Щоб я навчалась і жила,
Й тебе, село, я берегла!
В далекім полі дивна квітка,
Люблю тебе, мій рідний край,
Для мене ти в житті мов рай.
Для тебе я лише дитятко,
В моїй душі ти янголятко,
Що захист дасть й оберігає
І кожний день мене вітає.
Дарує щастя, ласку і натхнення,
Дарує Боже благословення.
Щоб я навчалась і жила,
Й тебе, село, я берегла!
Копіювати
Я так свій край люблю несамовито –
Сади квітучі, вишиті луги,
Де кольорів весною, мов налито,
В цвіту черемхи сквери й береги.
Зіллюсь з красою Божою медово
В єдине ціле зграйно-молоде…
Заграють скрипалі вгорі казково,
І щастя в душу квітом упаде.
Я буду пить красу травневопінну,
Вдихать повітря чисте й неземне.
Нехай любов глибока і нетлінна
До скону літ не зраджує мене…
Сади квітучі, вишиті луги,
Де кольорів весною, мов налито,
В цвіту черемхи сквери й береги.
Зіллюсь з красою Божою медово
В єдине ціле зграйно-молоде…
Заграють скрипалі вгорі казково,
І щастя в душу квітом упаде.
Я буду пить красу травневопінну,
Вдихать повітря чисте й неземне.
Нехай любов глибока і нетлінна
До скону літ не зраджує мене…
Копіювати
Моє село, ти дорога святине –
Садок, луги і батьківський поріг,
До тебе знов і знов серденько лине,
Тобі вклоняюсь низько я до ніг.
Моє село – колиска мого серця,
Тут мама й тато, в квітах береги,
Тут в рідній хаті радісно живеться
І все під силу, все тут до снаги.
Моє село – квітучий мій оазис,
Верба й калина пишна край вікна,
Тут мрії світлі ніжно колисались,
Тут джерело любові і добра.
Моє село – мій храм надій і втіхи,
Душі моєї спокій і тепло,
Тут ластівки злітають із-під стріхи
І горнуть небо й землю під крило.
Моє село – моє життя… родина,
Мов проліски, всміхається блакить.
Мій милий рай, що зветься Україна.
Люблю я в цьому раю кожну мить!
Садок, луги і батьківський поріг,
До тебе знов і знов серденько лине,
Тобі вклоняюсь низько я до ніг.
Моє село – колиска мого серця,
Тут мама й тато, в квітах береги,
Тут в рідній хаті радісно живеться
І все під силу, все тут до снаги.
Моє село – квітучий мій оазис,
Верба й калина пишна край вікна,
Тут мрії світлі ніжно колисались,
Тут джерело любові і добра.
Моє село – мій храм надій і втіхи,
Душі моєї спокій і тепло,
Тут ластівки злітають із-під стріхи
І горнуть небо й землю під крило.
Моє село – моє життя… родина,
Мов проліски, всміхається блакить.
Мій милий рай, що зветься Україна.
Люблю я в цьому раю кожну мить!
Копіювати
Моє село — це Всесвіту столиця,
В нім батько й мати, й прадіди мої.
Тут чесний труд, тож є нам чим гордиться,
Краса і воля, простір, солов’ї…
І все моє: земля, ліси, правічні,
Струмки і луки, та озера всі,
Буденні дні, святкові і трагічні,
Чарівні квіти і трава в росі.
І я не зайда — син свого народу!
Багата в мене мова й чарівна,
Ціную над усе я мудрість і свободу,
І Україну, бо вона одна
Й найкраща в світі, рідна і єдина,
Це край батьківський, тут моє село,
Куточок чарівної Батьківщини,
Яке несе добро, любов, тепло…
Моє село! У нім найкращі люди,
Бо ж родяться таланти у селі,
А потім розлітаються повсюди,
По всіх містах і по усій Землі.
В нім батько й мати, й прадіди мої.
Тут чесний труд, тож є нам чим гордиться,
Краса і воля, простір, солов’ї…
І все моє: земля, ліси, правічні,
Струмки і луки, та озера всі,
Буденні дні, святкові і трагічні,
Чарівні квіти і трава в росі.
І я не зайда — син свого народу!
Багата в мене мова й чарівна,
Ціную над усе я мудрість і свободу,
І Україну, бо вона одна
Й найкраща в світі, рідна і єдина,
Це край батьківський, тут моє село,
Куточок чарівної Батьківщини,
Яке несе добро, любов, тепло…
Моє село! У нім найкращі люди,
Бо ж родяться таланти у селі,
А потім розлітаються повсюди,
По всіх містах і по усій Землі.
Копіювати
Короткі вірші про село
Іноді кілька рядків здатні передати найтепліші почуття.
Біла хата серед поля,
Край дороги – верба,
Тут весна все відновляє,
Де душа моя жива.
Пахне травами, квітами,
Сонце грає в небесах,
Село моє, ти рідне,
Ти – у серці та в думках.
Край дороги – верба,
Тут весна все відновляє,
Де душа моя жива.
Пахне травами, квітами,
Сонце грає в небесах,
Село моє, ти рідне,
Ти – у серці та в думках.
Копіювати
Село моє, красиве,
Ти немов казка з давнини,
Золоті колосся, поля,
Де люди живуть щасливої долі.
Чисте небо й річка мила,
Сила в землі й в серцях,
Життя і радість лине,
Я і ти – разом в стежках.
Ти немов казка з давнини,
Золоті колосся, поля,
Де люди живуть щасливої долі.
Чисте небо й річка мила,
Сила в землі й в серцях,
Життя і радість лине,
Я і ти – разом в стежках.
Копіювати
Дорога в село звивиста,
Немов мрії, що летять,
Там, де запах соняшників,
Там, де будемо співати.
Під небом безкраїм,
Рідна земля розцвіта,
Село моє – любов безсмертна,
Тут я завжди буду я.
Немов мрії, що летять,
Там, де запах соняшників,
Там, де будемо співати.
Під небом безкраїм,
Рідна земля розцвіта,
Село моє – любов безсмертна,
Тут я завжди буду я.
Копіювати
Село! І серце одпочине:
Село на нашій Україні —
Неначе писанка, село.
Зеленим гаєм поросло.
Цвітуть сади, біліють хати,
А на горі стоять палати,
Неначе диво. А кругом
Широколистії тополі,
А там і ліс, і ліс, і поле,
І сині гори за Дніпром.
Сам Бог витає над селом.
Село на нашій Україні —
Неначе писанка, село.
Зеленим гаєм поросло.
Цвітуть сади, біліють хати,
А на горі стоять палати,
Неначе диво. А кругом
Широколистії тополі,
А там і ліс, і ліс, і поле,
І сині гори за Дніпром.
Сам Бог витає над селом.
Копіювати
Вірші про рідне село до дня села
Свято села — особливий день, коли мешканці збираються разом, щоб згадати історію, традиції та людей, які його творять.
Люблю село своє тоді,
коли осталось наодинці
при не столоченій билинці
й не скаламученій воді.
Коли збирається рідня,
хай вже мала, та працьовита,
у бронзу літа перелита,
в осінню честь оцього дня.
І тихо мовляться слова,
і шепче зірка вечорова.
І чуть, як засина трава
у колисковій рідній мові.
коли осталось наодинці
при не столоченій билинці
й не скаламученій воді.
Коли збирається рідня,
хай вже мала, та працьовита,
у бронзу літа перелита,
в осінню честь оцього дня.
І тихо мовляться слова,
і шепче зірка вечорова.
І чуть, як засина трава
у колисковій рідній мові.
Копіювати
Хворію я тобою до знемоги,
Всім тим, що маєш,що у тебе є.
Сучасним станом і життям убогим –
Хворію, млію, селище моє.
Садок вишневий і верба крислата,
Ставок і луг, і батьківський поріг.
Пишаюсь вами, бережу вас свято,
І низько вам вклоняюся до ніг.
Хворію я тобою до нестями,
До дна спиваю рідні береги.
Доводитесь мені ви не гостями,
Бо ви мені довіку дорогі.
Всім тим, що маєш,що у тебе є.
Сучасним станом і життям убогим –
Хворію, млію, селище моє.
Садок вишневий і верба крислата,
Ставок і луг, і батьківський поріг.
Пишаюсь вами, бережу вас свято,
І низько вам вклоняюся до ніг.
Хворію я тобою до нестями,
До дна спиваю рідні береги.
Доводитесь мені ви не гостями,
Бо ви мені довіку дорогі.
Копіювати
Звивається стежиночка
до рідного села,
Та найдорожча жилочка,
де молодість пройшла,
Та ниточка без вузликів,
що в серці я ношу,
Та найсвятіша музика,
якою дорожу.
Веде вона по споришах
в калинові гаї,
До верб, де ночі не на жарт,
співають солов’ї.
Де луг, де гайворін-трава,
де гомонить струмок,
Де все дитинство ожива
від згадок і думок.
Село моє, мій дивосвіт –
колисочка подій,
Лишило ти глибокий слід
у пам’яті моїй.
Все найдорожче зберегло,
що діялось-булось –
Моє найглибше джерело –
село, моє село.
до рідного села,
Та найдорожча жилочка,
де молодість пройшла,
Та ниточка без вузликів,
що в серці я ношу,
Та найсвятіша музика,
якою дорожу.
Веде вона по споришах
в калинові гаї,
До верб, де ночі не на жарт,
співають солов’ї.
Де луг, де гайворін-трава,
де гомонить струмок,
Де все дитинство ожива
від згадок і думок.
Село моє, мій дивосвіт –
колисочка подій,
Лишило ти глибокий слід
у пам’яті моїй.
Все найдорожче зберегло,
що діялось-булось –
Моє найглибше джерело –
село, моє село.
Копіювати
Загубилось в долині село,
Закрохмалене в бархатний іній.
По шибки у сніги забрело
І туманіє в млі надвечірній.
Над покрівлями стелиться дим,
Сіре небо насупило брови.
На відлигу це все – так і жди,
Починають темніти діброви.
Мов орган, тепловозний гудок
Десь далеко за лісом, за ставом
Проспівав якусь мить і замовк –
А луна все не тане й не тане.
Галасує довкіл вороння,
Будить гамором лапи заснулі.
Закрохмалений бархат злиняв –
На весну, на весну повернуло.
Закрохмалене в бархатний іній.
По шибки у сніги забрело
І туманіє в млі надвечірній.
Над покрівлями стелиться дим,
Сіре небо насупило брови.
На відлигу це все – так і жди,
Починають темніти діброви.
Мов орган, тепловозний гудок
Десь далеко за лісом, за ставом
Проспівав якусь мить і замовк –
А луна все не тане й не тане.
Галасує довкіл вороння,
Будить гамором лапи заснулі.
Закрохмалений бархат злиняв –
На весну, на весну повернуло.
Копіювати
Звивається стежиночка
до рідного села,
Та найдорожча жилочка,
де молодість пройшла,
Та ниточка без вузликів,
що в серці я ношу,
Та найсвятіша музика,
якою дорожу.
Веде вона по споришах
в калинові гаї,
До верб, де ночі не на жарт,
співають солов’ї.
Де луг, де гайворін-трава,
де гомонить струмок,
Де все дитинство ожива
від згадок і думок.
Село моє, мій дивосвіт –
колисочка подій,
Лишило ти глибокий слід
у пам’яті моїй.
Все найдорожче зберегло,
що діялось-булось –
Моє найглибше джерело –
село, моє село.
до рідного села,
Та найдорожча жилочка,
де молодість пройшла,
Та ниточка без вузликів,
що в серці я ношу,
Та найсвятіша музика,
якою дорожу.
Веде вона по споришах
в калинові гаї,
До верб, де ночі не на жарт,
співають солов’ї.
Де луг, де гайворін-трава,
де гомонить струмок,
Де все дитинство ожива
від згадок і думок.
Село моє, мій дивосвіт –
колисочка подій,
Лишило ти глибокий слід
у пам’яті моїй.
Все найдорожче зберегло,
що діялось-булось –
Моє найглибше джерело –
село, моє село.
Копіювати
Село завжди було і залишається джерелом натхнення для поетів та письменників. Недарма ще вірші Шевченка про село вчать нас любити рідну землю та берегти її традиції.
А для найменших читачів створюють прості й добрі рядки, які легко запам’ятати та повторювати вголос — це вірші про село для дошкільнят, що знайомлять дітей зі світом природи.
